Юрій Смолич

Народився 1900-го року в Умані у родині педагога. Навчався у чоловічій гімназії та Київському комерційному інституті.

Протягом 1917–1921-х рр. (під час радянсько-української війни) — співробітник Червоного Хреста; спробував амплуа актора у театрі імені Івана Франка та народних закладах. 1923-го переїхав до Харкова, працював у часописі «Нове мистецтво», був рецензентом, театральним критиком та інспектором. Редактор у численних виданнях: «Літературний журнал», «Сільський театр».

У 1938–1944-х рр. очолював Харківську обласну організацію Національної спілки письменників України, зокрема і в евакуації. Із 1944 мешкав у Києві. Член профспілок, депутат ВР УРСР восьмого та дев’ятого скликань. Належав до низки літературно-культурних організацій: «Гарту», «ВАПЛІТЕ», «Техно-мистецької групи А»

Дебютна збірка оповідань вийшла друком 1924-го («Кінець міста за базаром»). Експериментував із жанрами і формами, сюжетною будовою, його твори часто мають сатиричні мотиви та неочікуваний саспенс. Популярними є книжки «Дитинство» (1937), «Мирні люди» (1943), «Цвіт яблуні» (1951).

1926-го написав одне з перших фантастичних оповідань у літературі нашої країни — «Останній Ейджевуд». Цей твір був перевиданий 2018-го видавництвом «Темпора» у вигляді антології фантастики 1920-х років.

Вінцем творчого доробку письменника стали мемуари (три томи) під назвою «Розповідь про неспокій». Також важливим є твір «Мир хатам, війна палацам»: оновлене видання побачило світ 2016-го у «Фоліо»: погляд сучасника революцій початку двадцятого століття в Україні на тогочасні військові, політичні, соціальні події у загальноісторичному контексті. Для широкого кола читачів: усіх, хто цікавиться минулим рідної держави.