Зиґмунд Фройд — австрійський психіатр єврейського походження. Засновник психоаналізу, клінічного методу лікування психопатології шляхом діалогу між пацієнтом та аналітиком. Найвідоміша книга — «Тлумачення снів» (1899).
Народився у Фрайбурзі 1856 року. Медичну освіту здобув у Відні й Парижі. Під проводом одного з найвпливовіших неврологів того часу, Жан-Мартена Шарка, вивчав істерію, що привело до майбутніх відкриттів (1885). Окрім власної лікарської практики, заснував щорічне видання з питань психоаналітичних і психопатологічних досліджень (1908), Міжнародну психоаналітичну асоціацію (1910). Наприкінці життя через переслідування нацистів виїхав до Англії (1938). Справу батька продовжила дочка Анна.
Першою опублікував монографію «Про афазію» (1891).
Вплив Фройда на західну думку важко переоцінити: він розвинув поняття глибинної психології, досліджував сферу несвідомого та роль сексуальності у житті людини.
Творчий доробок: «Психопатологія щоденного життя» (1904), «Гумор і його зв’язок з несвідомим» (1905), «Майбутнє ілюзії» (1927).
Українською мовою перекладено: «Тотем і табу», «Психологія сексуальності», «Вступ до психоаналізу», «Тлумачення снів».
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%
