У п’єсі Жоеля Поммера «Возз’єднання двох Корей» немає класичних структурних частин: вступу, кульмінації, розв’язки. Кожна сцена — окрема оповідь, радше окрема світлина з потоку життя, підсвічена автором і перекладена мовою театру. Часом у сценах бере участь більша кількість персонажів — але всюди