Ярослав Стецько народився в Тернополі, другим із трьох дітей, у родині священника. Закінчив гімназію, потім опановував право та філософію в університетах Львова та Кракова, викладав, працював репетитором.
У доволі юному віці долучився до національно-визвольної боротьби та швидко просувався в системі ОУН, редагував ідеологічну періодику. Надихався ідеями Дмитра Донцова та працями ірландських борців за незалежність.
За зв’язок із націоналістами був засуджений до 5 років ув’язнення та підданий тортурам. Після розколу організації став на бік Степана Бандери, а згодом обійняв посаду його заступника. У цей час переходить від написання статей до створення концептуальних ідеологічних праць.
Після встановлення у Львові Українського Державного Правління і проголошення Стецька прем’єром був заарештований та, разом із Бандерою, ув’язнений у концтаборі «Заксенгаузен». Нацисти вимагали відкликати Акт відновлення Української Держави, проте так і не дістали згоди. Звільнившись, політичний діяч оселився в Мюнхені та, в 1946 році, очолив Антибільшовицький блок народів — об’єднання політичних організацій, що мали на меті викорінення більшовизму та знищення радянського союзу як його кубла. Багато подорожував задля забезпечення функціонування та розширення впливу цієї структури.
Помер 1986 року після тривалої боротьби з хворобою. Похований у Мюнхені, поряд з іншими видатними діячами національно-визвольного руху.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%