Вітаутас Рачицкас

До Ніппиного дому заліз злодій і вкрав флейту. Ніппа затялася знайти злодія. Та це зробити не так просто. Адже несподівано виникають і важливіші справи. Які саме — довідаєтеся у третій, завершальній повісті про дівчинку Ніппу.

Едвардукасів тато пішов із дому... Усе забрав, та випадково залишив капчика, якого син береже як найдорожчу річ. Якби не було того капчика, не було б і цієї сумно-веселої, майже детективної історії, в якій беруть участь діти всього двора, їхні батьки, сусіди, поліція, пес Фердинандас і навіть

Розгнівавшись на маму, Ніппа іде з дому. І тут же потрапляє в біду. Переночувавши в подруги, блукає Вільнюсом — правда, маючи дуже чітку мету — поки й попадає в руки торгівців дітьми. Її визволяє ангел-охоронець і велика любов до тата.

Дев’ятирічна Ніппа, коли помер тато, переселилася з мамою жити в садовий будиночок. Там вони вирощують огірки. Ніппа дотримує даного татові слова й щодня грає на флейті, ховаючись у теплиці — щоб сусідські діти не насміхалися. Через якийсь час мама знайомиться з Оскарасом. Та Ніппі він не