Віталій Юрченко

Юрій (Георгій) Карась-Галинський народився в 1900 році в селі Текуча на Черкащині, колишньої Київська губернія. Після закінчення реальної школи у Вінниці став студентом Київського інституту народної освіти, але його студентське життя тривало не довго. З 1917 року пішов добровольцем до студентського полку Армії УНР, віддано воював за українську незалежність, став сотником Гайдамацького кінного полку. Після поразки УНР залишився в Україні і продовжив підпільну роботу проти російсько-більшовицької окупації. З 1923 року вчителював на Уманщині, навчаючи дітей української мови та літератури. Організував в рідному селі осередок товариства "Просвіта" та брав активну участь в українізації церковного життя на Батьківщині.

31 жовтня 1929 його заарештували, засудили та вислали в "Управління Північних таборів особливого призначення" ОДПУ. Менше, ніж через рік, здійснив втечу з товаришами по табору, але вижити судилося тільки йому. Фізично виснажений, але не зламлений морально, він здолав п’ять тисяч кілометрів від російських лісів до українського Поділля та осів у Львові. Львівський період життя автора, після навчання у Вищій школі міжнародної торгівлі, був насиченим і плідним в творчому напрямку. Почавши співпрацювати з видавництвом "Червона калина" та львівським часописом "Дніпро" автор, під літературним псевдонімом Віталій Юрченко, видав історичний роман-спогад "Пекло на землі", аналогів якого не було ні в українській, ні у світовій літературі. В цьому періоді життя він написав п'єсу "Блудний син", видав спогади "Із записок засланця" та "Шляхами на Соловки". Віталій Юрченко одним з перших розповів і описав світовій громадськості правду про радянські табори сталінського режиму, про спосіб знищення інакодумців, виклавши власні враження і перенесені жахи в повісті "Червоний чад 1917-1923" (1934). Розказані письменником жахи, що відбувалися в ГУЛАГу, відмовлялася сприймати психіка людини, всі його розповіді були звернені до людей вільного світу, але його застереження не дійшли і не були почуті європейським суспільством того часу.

Під час Другої світової війни письменник перебирається на Рівненщину. Всі його товариші-однодумці, відчуваючи загрозу від більшовицької влади, масово емігрують за кордон. Але автор приймає для себе фатальне рішення залишитися на батьківській рідній землі. У 1943 році Карася-Галинського вистежують червоні партизани загону Медвєдєва та жорстоко вбивають.