| Дата народження | 10.10.1894 |
| Дата смерті | 08.06.1969 |
| Псевдонім | Віктор Домонтович, Віктор Петренко, Віктор Бер, Борис Веріґо. |
| Нагороди | Орден Вітчизняної війни |
| Освіта | Київський університет |
Віктор Петров – український письменник, літературний критик, археолог, історик, філолог, автор низки науково-дослідницьких праць з історіософії, археології, релігієзнавства. Вважається одним з піонерів українського інтелектуального роману. Публікувався під кількома письменницькими псевдонімами. Відомий читачам як Віктор Домонтовича, Віктор Бер, Борис Веріґо. Здобув визнання як автор романізованих біографій та художніх творів, серед яких «Дівчина з ведмедиком» (1928), «Доктор Серафікус» (1947), «Без ґрунту» (1948) та ін.
Народився 1894 року у Катеринославі (на цей час м. Дніпро). Студіював історико-філологічні дисципліни Київського університету. У міжвоєнний період опікувався Етнографічною комісією Національної академії наук України. З 1941 по 1942 рік видавав літературний журнал «Український засів». По закінченню Другої світової війни емігрував до Німеччини, де з 1947 по 1949 рік викладав етнографію в Українському науковому інституті (Мюнхен).
Загадкове зникнення Віктора Петрова в Мюнхені 18 квітня 1949 року та поява його у Москві викликала чимало тверджень серед дослідників цього періоду щодо його причетності до німецької резидентури радянської розвідки. Працював в Інституті історії матеріальної культури (Москва), згодом переїхав до Києва, де з 1956 року провадив наукову діяльність в Інституті археології. Постеміграційний відтин життєвого шляху Петров, відійшовши від написання художньої прози, публікував дослідницькі розвідки з етнології, філософії, фольклористики та ін.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%
