Василь Стус

Закінчив історико-філологічний факультет Педагогічного інституту міста Сталіно (сьогодні Донецький національний університет ім. Василя Стуса). Під час навчання працює в бібліотеці, де знайомиться з літературним осередком - Олегом Орачем, Василем Міщенком, Василем Голобородьком, член літературного об'єднання «Обрій». Після закінчення навчання декілька років викладає українську мову і літературу в Горлівській школі.

Перші вірші опубліковано у 1959 році в «Літературній Україні». Навчався в аспірантурі в Києві за спеціальністю теорія літератури. В цей період і готує перші збірки віршів «Круговерть», «Зимові дерева».

У зв'язку з початком дисидентського руху і активної участі Василя Стуса в акціях протесту, його відраховано з аспірантури. Критикує тоталітарну політичну систему, намагається боротись за права людини і захищає колег, заарештованих в цей період. Це стало причиною першого арешту в 1972 році. Засуджений до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. В цей період пише збірки творів «Час творчості» і «Веселий цвинтар».

Повернувшись 1979 року до Києва, намагається боротись за права людини, стає членом Української Гельсинської групи. 1980 засуджений до 10 років ув'язнення і 5 років заслання. Помер 4 вересня 1985 року.

Вперше твори Василя Стуса (збірка віршів «Зимові дерева») надруковано в Брюсселі в видавництві «Література і мистецтво» 1972 року.

Упродовж тривалого часу, до початку 90-х років, творчість та біографія Василя Стуса не видавалась на території України. Вибрані твори, збірки поезій, літературознавчі праці, переклади автора стали доступні для українського читача лише після смерті і визнання значимості Василя Стуса в історії держави.

У 2019 році вийшла друком книга Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР». У книжці зібрано архівні документи з кримінальної справи Василя Стуса, невідомі факти про життя, ув'язнення та смерть поета, які довгий час охоронялися під грифом «Секретно».