Василь Стефаник

Народився в селі Русів (нині Івано-Франківської області). Навчався спочатку в Русівській сільській школі, а згодом у міській. 1883 році здав екзамени до польської гімназії у Коломиї.

В цей період почав писати вірші (з них лише один опублікував без підпису) та займався активною громадською діяльністю (організовував читальні для селян). Разом із Марком Черемшиною та Лесем Мартовичем заснував таємний гурток «Покутська трійця», через що у 1890 році був виключений з навчального закладу. Продовжив здобувати освіту в Дрогобичі, де познайомився з Іваном Франком. В газетах з’являються статті його авторства: «Жолудки наших робітничих людей і читальні», «Поети і інтелігенція», «Книжка за мужицький харч» та інші.

1892 вступив до Ягеллонського Університету (м. Краків) на медичний факультет, проте навчання не завершив. Приєднався до об’єднання молоді «Академічна громада».

З 1908 протягом десяти років був депутатом від радикальної партії в австрійському парламенті у Відні.

В 1897 в місцевій газеті були надруковані перші твори («Лист», «Побожна», «Стратився», «Засідання»). Збірки новел: «Синя книжечка» (1898), «Камінний хрест» (1899), «Дорога» (1901), «Моє слово» (1905), «Вона – земля» (1926).