«Любов до нещасного народу» – цю фразу зронила вчителька в одній із повістей книги, яку ти тримаєш в руках, читачу. Як покарання і засторогу. Змістом цієї фрази наповнені серця і діяння українців найдраматичніших періодів ХХ століття – повстанського руху 20-их, розкуркулення в 30-их, спроба
Василь Бондар, мабуть, останній селянський письменник. Ідеться не так про сюжетику, як про авторську оптику в баченні світу. Про морально-етичний знаменник його прози.