Валер'ян Підмогильний

Народився 2 лютого 1901 року на теренах сучасного міста Дніпра. Студіював юриспруденцію та математичні дисципліни Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, але покинув навчання у зв’язку з матеріальними труднощами. З 1917 року в місцевій періодиці з’являються перші публікації молодого літератора, серед яких «Важке питання», «Гайдамака», «Пророк», «На селі» та ін.

З 1921 року вчителює у трудовій школі у Ворзелі на Київщині, а вже у 1922 році переїжджає до Києва, де бере участь у діяльності літературних товариств «Аспис» та «Майстерня революційного слова, що об’єднували навколо себе провідних письменників тогочасся. Працював редактором та співредактором у низці видань: «Життя й революція», «Український пролетар» тощо.

З 1932 році розпочалась нова віха у творчому житті Підмогильного, пов’язана з переїздом до Харкова. Там він розпочинає співпрацю з видавництвом «ЛіМ», займається перекладами класичних творів, здобуває місце консультанта з іноземної мови у виданні «Рух». Горобіжну кар’єру молодого і на той час відомого українського літератора було зірвано у 1934 році звинуваченням у націоналістично-терористичній діяльності. Слідом заарештовано та етапом відправлено на Соловки, де 3 листопада 1937 року розстріляно загоном УНКВД.