Степан Васильченко

Степан Васильович Панасенко, а саме таке ім'я отримав майбутній літератор при народженні, народився в місті Ічня, що нині належить до Чернігівської області, у 1879 році. Хлопчик з'явився в родині безземельного селянина, закінчив початкову школу та вступив до учительскої семінарії в Коростишеві, яка функціонує донині, як Коростишівський педагогічний коледж імені І. Франка.

Після навчання викладав у школах на Київщині та Полтавщині. Цікавився народною творчістю та світовою літературою, що сприяло розвитку його мистецького смаку. Згодом Васильченко виїжджає на Донбас, але там трапляє за ґрати за участь у страйку. Вина була не доведена, проте викладати йому було заборонено.

Повернувшись до рідного міста, обіймає посаду завідуючого відділу театральної хроніки в одній з місцевих газет. Під час Першої світової війни командував саперною ротою та продовжував писати. Жив у Кам'янці-Подільському, а у 1920-х працював у Києві.

Основним лейтмотивом творчості письменника є шкільні будні та життя освітян того періоду. Зокрема, тонко розуміючи психологію своїх учнів, він починає писати для дітей. Він оповідав про тяжку долю українського селянства та багато писав, спираючись на досвід, отриманий під час війни.

Письменник помер у серпні 1932 року, внаслідок хвороби серця. Його поховано на Байковому кладовищі в Києві.