Петро Шекерик-Доників

Шє з молодих років Петро Шекерик-Доників, заохочений своїм учителем Луков Гарматієм, почєв збирати етноґрафічні матер’яли. Він був першим гуцулом, шо взєвси за цису роботу. Доти гуцулами інтересувалиси лиш приїжджі, а гуцули не дуже, бо й так всьо знали. Але приїжджі брали лиш то, шо їм треба було.

«Дідо Иванчік» — найбільший і найважливіший текст про Гуцульщину. Він самобутній і цікавущий у художньому сенсі з харизматичними персонажами та розмаїтими сюжетами, які міцно сплетені між собою. А ще автор у художній формі прописав звичаї, вірування, традиції, обряди, ремесла, уклад життя

Петро Шекерик-Доників – відомий гуцульський громадський діяч, невтомний етнограф-фольклорист і самобутній письменник, котрий вміло користувався гуцульською говіркою. Він був самоуком, адже закінчив лише чотири класи школи, від природи мав добру пам’ять, дар слова, а головне – щиру любов до рідної

Історія «Діда Иванчіка» — шлях горянина, мисливця і мольфара. На кичерах і зарінках Иванчік, конкуруючи за право бути найкращим, практикує «замовляння», «обертини» й «чінки», відвідує весілля й похорони, церкву й полонину, має справи з бандитами й бісами, косарями й мольфарами, будує, танцює,

Петро Шекерик-Доників (1898—?) — відомий гуцульський громадський діяч, збирач фольклорно-етнографічних матеріалів, самодіяльний актор, публіцист і письменник, талановитий майстер слова. Справжнім літературним шедевром Петра Шекерика-Доникового є його роман Дідо Иванчік», написаний у кінці 30-х