Павло Загребельний

Народився у селі Солошине Полтавської області (на той час — губернії). Навчався у десятирічній школі, у 17 років під час Другої світової війни записався у добровольці. Після Київського артучилища потрапив на фронт, був поранений. Пройшов випробування полоном і нацистським концтабором.

Після війни працював у колгоспі, а згодом, після закінчення Дніпровського державного університету за спеціальністю «філологія», займався журналістикою і паралельно писав перші рукописи.

На початку 1960-х років був головним редактором періодичного видання «Літературна Україна». Тоді ж вийшли друком твори «Європа 45», «Спека» та інші. Головував у Спілці письменників України. За його сценаріями знімали художні фільми: «Ракети не повинні злетіти», «Лаври», «Ярослав Мудрий».

Був удостоєний звання Героя України за віддане служіння на благо країни, багаторічну видатну літературну діяльність, сприяння розвитку духовності та утвердження гуманістичних ідеалів українського народу.

У творчому доробку Павла Загребельного романи, повісті, збірки оповідань, п’єси. Найвідомішими із них стали видання на історичну тематику. Зокрема, роман «Роксолана», історичним тлом якого є події XVI-го століття, а сюжетною канвою — доля українки Насті Лісовської, що стала дружиною Сулеймана. «Я, Богдан» — художній твір про видатну постать – гетьмана Хмельницького у формі монологу-сповіді. «Диво» — видання про часи Київської Русі та долю українських земель, написане на основі історичних джерел.