Павло Прокопович - виходець з маленького села в Миколаївській області. Навчався на Дніпровщині у Новомосковській педагогічній школі, а у 1940 році вступив до лав радянської армії, брав участь у німецько-радянській війні. Вищу освіту здобував у Кривому Розі, там у здібного хлопця помітив Остап Вишня та сприяв переведенню юнака до Києва, де той завершив філологічну освіту у Київському педагогічному інституті ім. О. М. Горького (нині Драгоманова). Після закінчення навчання працював головним редактором в журналі "Перець" та заступником головного редактора журналу "Мистецтво".
Він пройшов голод та війну, проте його твори відрізняються прекрасним почуттям гумору, вигадливо кпинять з тогочасної дійсності та зворушують серця щирістю.
Помер поет 2004 року у віці 82 років, його поховано у Києві, на Байковому кладовищі. На вшанування пам'яті Глазового його ім'ям названо вулицю у Кривому Розі, а у Білій Церкві засновано благодійний фонд. В Києві, на будинку, в якому він проживав, можна побачити меморіальну дошку.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%