Осип Васильович народився на Львівщині, був першим з 11 дітей в родині. Зміг вступити української гімназії у Львові, а потім вивчав філософію у Віденському університеті. Здобув докторський ступінь, у студентські роки заробляв на життя репетиторством.
Дебютував як письменник з невеликими творами, надрукованими 1908 року, в альманасі спортивного товариства «Січ», що діяло на початку минулого сторіччя у Відні.
Завершивши навчання, викладав в гімназії, але з початком Першої світової війни був призваний до австрійського війська. Через рік потрапив у полон та був ув'язнений на Ельбі. Цим досвідом письменник ділиться у вищезгаданій повісті, що дотепер займає визначне місце серед прикладів української модерної прози. Переклад книги німецькою мовою приніс письменникові славу.
Після визволення з полону викладав спочатку у своїй alma mater, а потім у Дрогобицькій гімназії, на рідній Львівщині. Писав, перекладав твори Шекспіра та Гейне.
На жаль, підірване в полоні здоров’я все частіше підводило його в той час. Він помер у 53 роки, похований на Личаківському кладовищі.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%