Народився 1919-го року у селищі Лука Західноукраїнської Народної Республіки (нині Львівська область). Навчався у Першій гімназії імені Вінцента Поля, у підлітковому віці став самостійно опановувати українську літературну мову, вивчав історію за працями Грушевського. Навчався у Львівському університеті Яна-Казимира на гуманітарному факультеті.
Навчався в аспірантурі у Київському мовознавчому виші. У часи Другої світової потрапив у полон, але зміг повернутися до Львова. Продовжив навчання у вищому навчальному закладі Берліна (1943–1945) та Геттінгенському виші (1946–1948). З 1945-го був головою студентської організації «Мазепинець». Жив у Баварії, нелегально перейшов кордон до Швейцарії.
У 1960–1964-х рр. викладав у Вашингтоні тюркологію, з цього часу постійно проживав та працював у Штатах. До 1990-го був професором Гарварду, співзасновник українознавчого центру у цьому навчальному закладі. Очолював кафедру української історії (із 1975-го), а також був директором Українського наукового інституту Гарвардського університету (1973–1989). 1990-го став іноземним членом НАН України.
Після проголошення нашою державою незалежності повернувся на Батьківщину для відродження та розвитку гуманітарних наук. Розробив концепцію майбутнього Інституту сходознавства, був його очільником до 1996-го. Написав понад сімсот наукових праць, серед них монографії, розвідки, статті, посібники та підручники.
2024-го вийшла друком книга «Омелян Пріцак: повернення до України. Виступи у ЗМІ» — зібрання інтерв’ю відомого вченого, які не втратили актуальності й нині.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%