1917 року переїжджає до Києва і стає слухачем Української академії мистецтв, заснованої гетьманом Павлом Скоропадським. Активний учасник національно-визвольних змагань: воїн армії УНР, член партії боротьбистів, співтворець харківського культурного відродження. З 1934 року мешкає в Москві.
Кінокартина Звенигора (1928), своєрідна українська Іліада, стала сенсацією року та продемонструвала світові нового митця, що розширив рамки мистецтва кіно, увівши в нього філософію й літературу.
Життя Довженка було трагічним балансуванням між нищівним радянським режимом і генієм митця.
Окрім автобіографічних творів Зачарована Десна (1956), Щоденник 1939-1956, українською мовою публікувалися уривками кіноповісті Поема про море (1956), Україна в огні (1962).
Непроста доля та авторський міф митця продовжує бути темою біографічних розвідок та документальних публікацій, серед яких Довженко без гриму. Листи, спогади, архівні знахідки(2014), Німа кінотрилогія Олександра Довженка (2017).
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%