Олександр Демарьов

Будь-яка школа — це ліс рук. І всюди ці руки тягнуться до роботи: побудувати, змінити, створити, перевернути — хай навіть увесь світ. Проте зазвичай їх привчають тягнутись угору, щоб заслужити оцінку. Недаремно всі сміються, почувши про «ліс рук». У цій книжці — про інший досвід. Автор розповідає,

Час плине як вода. Та не в селі. Тут все ніби завмерло: що не день – нічого не стається. Хтось працює, хтось береться за пляшку, а дехто за всяку ціну намагається втекти до міста. Проте герой роману Олександра Демарьова «День до вечора» вирішує, що не може миритися з такою дійсністю. Андрій шукає

«Нінок» — друга, проте не остання книга із циклу ро- манів про життя в сучасній українській провінції. Героїня роману, здобувши університетську освіту, повернулася до рідного села. Чи зможе вона здійснити далекосяжні пла- ни, мрії, залишитися вірною собі? Чи стане їй мужності й снаги реалізувати

«День до вечора» – частково автобіографічний роман, який зображує життя незаможної родини у провінції. Герої книжки змушені миритись із дійсністю, яку не обирали. Це роман про батьків, які готові розчинитись у безпросвітній рутині лиш для того, щоб їхнім дітям жилось краще. І про дітей, які це

У збірку оповідань, написаних упродовж п'яти років, входять двадцять історій, різних за стилем і темами. Тут і дитячі враження, і спогади, й оповіді про дітей, новели про місто, сільські історії, ескізи з воєнного часу. Ця збірка називається «Випадкові оповідання», бо кожна з історій, взята окремо,