Олег Лишега

Народився 1949 року у місті Тисмениці на Івано-Франківщині. Навчався на факультеті англійської філології Львівського університету. За роки студіювання у Львові заприязнився з найяскравішими представниками літературно-мистецького андеґраунду. Почав віршувати, брав активну участь у шістдесятницькому руху львівської молоді. Опублікував на шпальтах самвидавного часопису «Скриня» есе «Лицар» та поетичний твір «Віч-на-віч», за що був виключений з alma mater та відправлений до лав Радянської армії. Вето на літературну діяльність тягнулося за молодим поетом майже до розпаду СРСР. До того часу Лишега відбув військову службу в Бурятії, згодом замешкав у Києві та влаштувався на місце художника-декоратора при Київському державному інституті театрального мистецтва.

У 1989 році публікує першу збірку поезії та есеїв «Великій міст», слідом видає у співавторстві з перекладачем Ігорем Зуєвим збірку «Оповідок давнього Китаю» (1990). Наприкінці 90-х рр. вирушає до Пенсильванії за стипендіальною програмою ім. Фулбрайта, де впродовж року займається перекладами творів чільних американських письменників та омріює концепцію книги «Поцілунок Елли Фіцджеральд», опублікованої посмертно у 2015 році. У 2002 виходить друком друга збірка поезій Лишеги «Снігові і вогню».Життєвий шлях відомого українського поета, інтелектуала та натхненого скульптора добіг кінця 17 грудня 2014 року.