Народився, за історичними даними, близько 1056-го року у Києві. Із молодих літ (у сімнадцять років) пристав до Печерського монастиря, був пострижений у диякони при ігуменові Стефані. Відзначався чернечими доброчесностями: тілесною і душевною чистотою, смиренням, дотриманням посту, майже безперервними молитвами. Справою його життя стало складання літописів, проживав та працював на території Києво-Печерської лаври.
Вважається основоположником давньоруської історіографії: найдавніший із відомих авторів руського агіографічного оповідання, автор мінейних (паремійних) житій. Цікавився історією, літературою, грецькою мовою (володів нею досконало), богослів'ям.
Найзначнішою та найвідомішою працею стала «Повість врем'яних (минулих) літ», написана на основі напрацювань його попередників. Описував події, свідками яких був, а також записував народні перекази. 1107-го року вирушив на пошуки першоджерел до Володимира, внаслідок чого «Волинський літопис» став частиною «Повісті..». Написав життєписи святих, князів Бориса і Гліба та інші.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%