Наталія Романович-Ткаченко

Народилася 1884-го року у Київській губернії у родині педагога. Навчалася у Златопільській гімназії, згодом перейшла до жіночого міністерського навчального закладу у Києві, але не закінчила його.

Брала активну участь у діяльності українських гуртків культурного та організацій революційного спрямування. Після заміжжя та переїзду разом із чоловіком Михайлом Ткаченко до Львову (у подружжя народилася донька і син), почала друкуватися у «Літературно-науковому віснику», тоді ж познайомилася із Іваном Франком, мала із ним товариські стосунки, письменники підтримували одне одного у творчих починаннях, після переїзду Ткаченків до Києва листувалися.

У роки Першої світової війни допомагала створювати притулки-сиротинці, розшукувати зниклих дітей та поєднувати родини. Входила до «Плугу» — спілки українських селянських письменників. Вільно володіла англійською та французькою мовами, перекладала твори Еміль Золя, Октава Мірбо, Жуль Верна, Томаса Ріда та інших.

Відомими є її такі твори, як «Мандрівниця», «Життя людське» (1918), «Чебрець-зілля» (1928).

Книга «Нас кличуть гудки..» була перевидана 2024-го у видавництві «Ще одну сторінку». Оповідання авторки «Будиночок над кручею» ввійшло до антології українських письменниць «Шалені авторки. Мала проза українських письменниць» («Віхола», 2023), а повість «Із зеленої книжечки» — до видання «Гіменей розкутий. Добірка української еротичної прози» (2024).