Надія Суровцова

Народилася у місті Києві 1896-го, через кілька років разом із родиною переїхала до Умані. Навчалася у гімназії, яку закінчила із золотою медаллю. Вищу освіту здобула в Київському університеті, входила до Української Центральної Ради та Селянської Спілки.

Працювала у столичному часописі під назвою «Трибуна», була діловодом у Департаменті в справах біженців при Генеральному Секретарстві внутрішніх справ. Переїхала до Австрії 1918-го року. Навчалася у Відні за спеціальністю «філософія». 1920-го захистила докторську дисертацію та стала першою жінкою докторкою філософії з України. Викладала у сільськогосподарській академії.

Брала участь у діяльності Міжнародної жіночої ліги миру і свободи та інших жіночих організацій. Повернувшись до України, жила у місті Харкові, працювала історикинею на науково-дослідній Катедрі. 1927-го засуджена та ув'язнена радянськими репресивними органами, реабілітована лише 1954-го.1957-го оселилася в Умані, очолила товариство охорони пам'яток історії та культури. Перекладала українською Вальтера Скотта, Діккенса.

2025-го у видавництві «Комора» вийшли друком два тома «Спогадів» мисткині, що стали цінними свідченнями епохи, монументальними документами історичної доби, коли жила публіцистка та щирою сповіддю про її тернисте, але насичене життя; жорстокість сталінського режиму, майже тридцять років заслань, але непереборну жагу життя й творчості.