Михайло Старицький

Старицький народився на Полтавщині й походив зі шляхетного роду. Рано втратив батьків і виховувався дядьком — батьком композитора Миколи Лисенка. Навчався в Київському університеті, спочатку на фізико-математичному, а потім на правничому факультеті. Там долучився до осередку проукраїнської інтелігенції та його просвітницької діяльності й власним коштом докладався до відкриття недільних шкіл і бібліотек. Підтримував дружні стосунки з Драгомановим, Чубинським, Рильським.

Разом із Миколою Лисенком заснував «Товариство українських сценічних акторів», вони плідно творили разом нову музику, та обробляли фольклор. Згодом драматург очолив «Театр корифеїв», заснований Кропивницьким, проте в 1895 році покинув театральну діяльність та повністю присвятив себе літературі.

Перші літературні твори письменника були надруковані після закінчення ним університету, проте справжнього розквіту його талант досяг саме в театральні роки. Він складав вірші, перекладав російських, англійських, польських та німецьких поетів, а прозові твори писав російською мовою, в останні роки життя.

У Києві приймає відвідувачів будинок-музей літератора, його ім’ям названі вулиці в декількох українських містах.