Михайло Брайчевський

Народився 1924 року в Києві, походив з родини спольщеної української шляхти. Студіював на історичному факультеті Київського університету, де у 1948 році отримав диплом з відзнакою. Був засновником та першим головою Наукового студентського товариства. Ще за навчання у виші Брайчевського було зараховано до наукового штату Інституту археології АН УРСР. Провадив археологічні дослідження на Волині, Поділлі, Переяславщині та ін. Досліджував слов'янські городища Пастирське, Дахнівка, Черепин-Корсунський, Переяслав тощо. З 1959 по 1968 рік працював в Інституті історії України. Провадив активну соціально-політичну діяльність та був одним з перших, хто виступив на захист державної мови в Україні у «Відкритому листі до Президента України Леоніда Кучми» (2000).

Михайло Брайчевський є автором більш ніж 600 науково-дослідницьких праць, низки монографій та колективних досліджень – «Нариси стародавньої історії Української РСР» (1957), «Історія Києва» (1959), «Історія українського мистецтва» (1962), «Історія вітчизняної математики» (1966), «Історія селянства Української РСР» (1967), «Історія Української РСР» (1969). Серед монографій Брайчевського – «Коли і як виник Київ» (1963), «Біля джерел слов'янської державності» (1964), «Походження Русі» (1968), двотомник «Суспільнополітичні рухи в Київській Русі. Історична думка в Київській Русі (Т.1) та «Вибране: Хозарія і Русь. Аскольд — цар київський» (Т.2), з виходом яких дослідник здобув світове визнання.