Марта Гулей-Заглинська

Дитинство — країна вічного літа й любові. Час, коли можна безтурботно сидіти з дідусем на веранді, слухаючи оповідки про водяні листочки, Чумацький Шлях,планету Зорію та океан, зітканий зі сріблястих ниток... Славкові з Ільком пощастило: улітку вони гостюють у мудрого оповідача —

Він уже не пам’ятає, як почалися проблеми. Можливо, зі скреготу ключа, що ним замикав двері батько, а він боявся навіть думати, що відбувається. А може, з метушливості стривоженої мами. Чи з усвідомлення того, що він самотній серед найближчих людей, яким не до нього. А тут ще оті кляті переїзди з

Дихати в респіраторі було нестерпно. Непокоїло відчуття, що карантин у місті не для того, аби вберегти людей. Хтось невідомий добивається чогось іншого. Тільки — чого? І хто він? Кожні пів години опустілі вулиці стрясає грізний голос із гучномовця, наказуючи всім не виходити з дому. Розібратися в

Ну й розберися з цим незрозумілим світом. Часу думати нема. Прості й однозначні відповіді недоступні. У друзів — свої заморочки. Батьки з тобою — коли як. А питань море. Чому він їй подобається, а я ні. Як написати меседж, щоб вона все зрозуміла і самому не підставитися. Де б навчитися «клеїти

Це збірка історій в історіях, зовсім не таких, про які людина дізнається в повсякденному житті. Не всім вони приходять навіть у нічних кошмарах. І все-таки не раз доводиться думати, що світ сповнений таємниць. У цих історіях зринають примари, істоти з потойбіччя і потворні прояви людської натури.

Рвонути на рок-фест, щоб дома не здогадалися, — круто. Можна автостопом, якщо бізнес-клас ніхто не пропонує. А поруч буде не Денис — красень на всю школу, а просто друг, з яким зручно, але зовсім не тойво — Тарік. Головне — це шанс відв’язатися від мами та її набридливих запитань. Так думала Мія.