Маркіян Камиш

«Чормет» – повість про людей, які живуть біля кордону Зони відчуження і збирають металобрухт. Про суворих і п’яних чоловіків з металевими зубами і монохромними тату на руках, які здають в брухт-прийомки авіабомби вермахту в мішках та поцуплені в сусідів металеві огорожі, аби обміняти їх на

«Хазяїн» — це роман про Україну «нульових» і «десятих»: допандемійну, до вторгнення. Екзистенційна драма про екологію і корупцію. Портрет епохи та українського повсякдення на тлі автентики глухого Полісся і неонового кіберпанку київських