Максим Рильський

Народився 19 березня 1895 року у Києві, походив зі старовинної аристократичної родини. Початок творчої діяльності припадає на юнацькі роки, коли у 1907 році побачила світ перша збірка поезій «На білих островах». Студіював медицину та історико-філологічні дисципліни Київського університету. Вимушено облишив навчання з розгортанням революції та початком національно-визвольних змагань. Вчителював у місті Сквира, також викладав в Українському інституті лінгвістичної освіти та Київському університеті. Водночас провадив успішну літературну діяльність: працював над перекладами творів зарубіжних авторів і написанням поезії. У 1918 році опублікував другу збірку віршів «Під осінніми зорями», слідом побачили світ «Поеми» (1925), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926), «Де сходяться дороги» (1929) та ін.

Політичні погляди Рильського та його світоглядова незалежність як митця призвели у 30-х роках до арешту та п’ятимісячного ув’язнення в Лук’янівській тюрмі. По завершенню цього терміну – з 1932 року – скінчився вільний від утисків тоталітарної системи період життя поета. На цьому відтині творчого шляху постають поетичні збірки «Знак терезів» (1932), «Збір винограду» (1940), «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград» (1957), «Голосіївська осінь», «Зимові записи» (1964). 24 липня 1964 року видатний український поет, залишивши по собі понад тридцять збірок поезій та численні переклади класиків європейської літератури, відійшов у вічність на 69-му році життя.