Майкл Бут

Майкл Бут спочатку проживав у Великобританії, вивчав англійську літературу та працював на британському телебаченні. Потім переїхав до Бангкока, де почав писати для англомовного журналу. Згодом, повернувшись до Англії, закінчив аспірантуру з журналістики та спробував себе в якості фрілансера. Після одруження переїхав жити до Копенгагена, де почав працювати у відділі ресторанів та написав путівник по місту "Тайм-аут", але згодом зрозумів, що мало знає про їжу та кухарів. Саме це спонукало його поїхати до Парижа, щоб навчатися на шеф-кухаря у відомій міжнародній кулінарній школі Le Cordon Bleu.

Бут провів чотири роки досліджень, подорожуючи п'ятьма країнами та опитуючи їх найвидатніших політичних і культурних діячів. Він намагався дослідити успіхи та слабкі сторони цих країн, щоб збалансувати "утопічну" точку зору скандинавських країн і представити іншу перспективу, ніж ту, яку пропагують світові ЗМІ. Регулярно подорожує, щоб читати доповіді та лекції про скандинавські землі та їх особливий народ, а у своїй книзі "The Almost Nearly Perfect People" розкриває питання, якими ж насправді є скандинави.

Регулярно публікується в різних газетах і журналах, в тому числі в The Guardian, The Independent, The Independent on Sunday, The Times, The Telegraph і Cond Nast Traveller та багатьох інших видань у країні і за кордоном. Є кореспондентм журналу Monocle і радіо Monocle M24, а також інших міжнародних видань. Його твори були адаптовані радіо BBC у Великобританії та NHK TV у Японії та перекладені понад двадцятьма мовами світу. Автор п’яти радіодокументальних фільмів, що транслюються на каналі Monocle 24 як спеціальні випуски The Foreign Desk.

Загалом пише про їжу і подорожі, про Францію, Японію, Східну Азію та Північний регіон. Відомий своєю любов’ю до Японії та японської кухні, яку він описує в книгах, а його бестселер про японську кухню "Sushi and Beyond: What the Japanese Know About Cooking" був адаптований до японського аніме серіалу, який транслювався в 2015 році. Книга автора "Значення рису" (The Meaning of Rice) увійшла в шорт-листи "Книга року" на премії Fortnum і Mason's Food Writing та "Книги року" Андре Симона.