Людмила Василівна народилась у селі Гребінки Київської області у 1954 році. Вивчала українську філологію в Київському університеті імені Траса Шевченка, потім чеську в Брно. Після навчання викладала в одній з київських шкіл, працювала в меморіальному музеї Максима Рильського.
Перші проби пера робила ще у школі, проте офіційний дебют в літературі відбувся 1982 року, із виходом поетичної збірки «Офорти». Нині їх у бібліографії авторки цілих 6. Не бракує і прози, управлятись в який Таран почала на початку 2000-х, принаймні, у 2006 побачила світ збірка новел, написаних у сентиментальному жанрі. У своїй творчості вона багато рефлексує на тему людських стосунків та проживання життя жінкою, а найсвіжіша книга — «Айвенко, або Чоловіки — це...», фокусує увагу на чоловічому бутті на різних життєвих етапах та у різному історичному контексті, але й тут не обходиться без рушійної сили – яскравої жіночої постаті.
Літераторка керувала пресцентром Києво-Могилянської академії, дописувала для часопису «Українська культура» та газети «Вечірній Київ». У 2018, серед інших представників мистецтва, політичних та громадських діячів, закликала світову спільноту захистити бранця кремля Олега Сенцова.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%