Люба-Параскевія Стринадюк

У вересні 1899 року єпископ Станіславівський Андрей Шептицький з архіпастирським візитом відвідав Косівський деканат на Гуцульщині. Тут він, окрім здійснення богослужінь і виголошення проповідей, знайомився з укладом життя гуцулів, їхніми звичаями й говіркою, засновував читальні й дарував книжки,

Це зібрання прозових творів Люби-Параскевії Стринадюк, до якого входять вже опубліковані книги авторки, а також нова книжка прози «Дай ноту ля. Гуцульські етюди». Авторка веде оповідь від першої особи, сама стає героїнею власної історії, яку розповідає зсередини, часом досить емоційно, лірично,

«З-за гір'я. Щоденник любові» - коротка проза про щоденну любов, докладання зусиль і зрощення любові до життя, людей, до себе самої, через пізнання, стриманість, лагідність та уважність. Ця книга також про те, як почерез любов віднаходиш себе та своє покликання, очищуєшся і знову оживаєш для життя

"Вивчєрики" - оповідка про вівці, вівчарів, полонини. Про маленького хлопчика Йванчика, який радо йде за своїм полонинським покликанням, бо "вин собі то любит', бо то собі їго"

Міф про Гуцулію - це культурний золотий український запас. Скарб схований у горах. В скрині цього скарбу традиції, чисте повітря, шалена музика, трагедії і комедії тяжкого життя горян, старовіцкі, ще австрійські згарди, бринза, буц, бануш, кулеша, гриби, вівці, файні, як з різдвяних відкриток,

"До данцу" - поетична проза про любов, яка змінює і змінюється. Про життя з безкінечними запитаннями, що безперестанку терзають душу: "Де ти, що даєш мені день прийдешній. Хто ти, що імен маєш безліч. Як ти, і яким є твій північ, вчора і такий невідомий заобрій. Чуєш, чи ти чуєш мій шепіт