Кнут Гамсун

Дитинство літератора проходило на лоні прекрасної та гордої північної природи, проте вже в 9 років хлопчик був змушений працювати на дядька, від якого швидко втік через погане поводження. Працював на будівництві дороги, шевцем, прикажчиком й мандрівним торговцем, осів у портовому місті Буде, де написав свій дебютний роман «Загадкова людина». Цей та наступний твори привертають увагу, але потім в житті письменника почалась довга чорна смуга безгрошів’я та видавничих відмов, він перебивався випадковими заробітками та написанням статей, згодом емігрував до США у пошуках кращого життя.

Гамсун не мав освіти, окрім сільської школи, але багато читав та вдосконалював свою письменницьку майстерність, ці старання принесли зиск. Після повернення в Норвегію новий роман «Голод», який друкувався частинами в газеті, зробив автора знаменитим. У 1890 році його видали окремою книгою.

Письменник з осторогою ставився до індустріалізації та ідеалізував сільське життя, вважаючи, що тільки так людина розвивається та здобуває духовну свободу. Ці думки він виклав у романі «Плоди землі». Саме ця книга принесла йому визнання Нобелівського комітету та найповажнішу світову літературну премію.

Гамсуна часто згадують як прихильника політики Гітлера, проте тут є багато нюансів. Він полемізував з ним щодо незалежності Норвегії, а після самогубства імператора третього Риму, який не відбувся, написав на його честь досить іронічний некролог. Це не врятувало нобеліата від відповідальності. Він був звинувачений у колабораціонізмі та засуджений до величезного штрафу, примусового психіатричного лікування та домашнього арешту. Ці останні сумні роки свого життя письменник описав у мемуарах «На зарослих стежках», що стали його лебединою піснею, останнім спалахом геніальності.