У другій половині ХХ ст. з’явилися свідчення вичерпності глобальних природних ресурсів та обмеженості асимілюючих можливостей планетарної екосистеми. Революційною працею нового бачення стала перша доповідь Римського клубу «Межі зростання» (1972 р.) Донелли та Денніса Медоузів і Йорґена Рандерса,
Одним з найбільших викликів, що стоять сьогодні перед розвиненим світом, є стале безробіття, зростаюча майнова нерівність та стрімкі зміни клімату. До сьогодні більшість рішень цих проблем були політично неприйнятними для світу, орієнтованого на короткострокові вигоди та бажання постійного
