Іван Пулюй

Іван Павлович Пулюй народився 2 лютого 1845 року в містечку Гримайлів, Королівства Галичини та Володимирії Австрійської імперії( нині Чортківський район Тернопільської області). Його сім'я була заможними греко-католиками, а батько був бургомістром. Закінчивши Гримайлівську початкову школу, навчався в Тернопільській класичній гімназії, де був активним учасником таємного товариства молоді "Громада". У 1865 вступив в Греко-католицьку духовну семінарію у Відні, де в останній рік навчання одночасно вивчав українську літературу й мову, математику, фізику та астрономію у Віденському університеті. Наука настільки поглинула майбутнього священика, що він, відмовившись від висвячування, став студентом фізичного факультету. Після Закінчення університету працював науковцем у фізичній лабораторії професора фон Лянґа, викладав фізику, механіку та математику у Військово-морській академії міста Фіуме, де винайшов прилад для вимірювання механічного еквівалента теплоти. Захистивши дисертацію, здобув ступінь доктора фізики Страсбурзького університету. Працював приват-доцентом у Віденському університеті, професором експериментальної і технічної фізики Німецької вищої технічної школи в Празі, ректором Празької політехніки та деканом машинобудівного факультету.

Знаменитий фізик і електротехнік стояв біля витоків одного із найвизначніших досягнень людства — відкриття "Х"-променів, отримавши перші високоякісні світлини з їх застосуванням. Всі експерименти вчений проводив з вакуумними трубками власної конструкції. Об’єктом його уваги були також проблеми молекулярної фізики, дослідження властивостей та природи катодних променів.

Іван Пулюй є автором понад 50 наукових та науково-популярних праць з фізики та електротехніки написаних українською та іноземними мовами, перекладав релігійні праці із стародавніх мов, зробивши разом з П. Кулішем та І. Нечуй-Левицьким перший переклад українською мовою Нового і Старого Завіту.

За наукову та викладацьку працю відзначений орденом Залізної корони ІІІ ступеня та нагороджений Хрестом ордена Франца-Йосифа, мав високий титул Радника двору. Помер видатний вчений 31 січня 1918 року, похований в Празі.