Іван Білик

Іван Іванович Білик народився 1 березня 1930 року в селі Градизьк на Полтавщині (нині селище міського типу Глобинського р-ну) в селянській родині. По закінченні факультету журналістики Київського університету, працював у редакціях газети «Робітнича газета», «Молодь України», «Літературна газета». Член Спілки письменників СРСР.

Одними з перших творів Івана Білика були романи «Яр» (1958) про боротьбу українських націоналістів за державність, виданий лише в 2008 р. та «Танго» (1968) про життя української еміграції. Сенсаційний історичний роман «Меч Арея» (1972), ставший бестселером за радянських часів, був заборонений владою. Твір вилучено з бібліотек та книгарень, не продані екземпляри були знищені. Іван Білик гостро критикувався радянськими партійними функціонерами за «антиісторизм» і «націоналізм», його позбавили роботи та заборонили друкуватися. Незважаючи на заборону, твір поширювався нелегально, був перевиданий за кордоном у Канаді, Америці, Великій Британії, загалом отримавши 15 перевидань.

Через п'ять років опали автор опублікував роман «День народження Золотої Рибки» про роботу ГЕС. Далі в світ вийшли видатні твори «Земля королеви Мод», 1982; «Похорон богів», 1986; трилогія «Скіфи»: романи «Дикі білі коні», 1989; «Не дратуйте ґрифонів», «Цар і раб», 1993; «Золотий Ра»,1992. Іван Білик також переклав більш ніж 30 повістей, новел, романів болгарських письменників.

Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка за історичний твір «Золотий Ра» (1991), Всеукраїнської літературної премії за найкращий роман року «Не дратуйте грифонів» (1993), Премії імені М. Старицького (1994). Нагороджений відзнакою «Золотий письменник України» (2012).