Народився 2 жовтня 1906 року в місті Охтирка Харківської губернії. В юності дотримувався комуністичних поглядів, проте в 19-річному віці перестав бути комсомольцем. Причиною наростання протестних настроїв стала загибель близького родича, солдата УНР від рук більшовиків. Тоді ж почав свою літературну діяльність збіркою «Чорні силуети: П’ять оповідань», яку надрукував власними силами.
1926 року став студентом Київського художнього інституту, який не зміг завершити через упереджене ставлення керівництва та фінансові проблеми. Під час навчання долучився до опозиційного літературного об’єднання МАРС, учасниками якого були Борис Антоненко-Давидович, Валер’ян Підмогильний, Григорій Косинка, Євген Плужник, Тодось Осьмачка та інші відомі літератори. Публікації виходили друком у періодичних виданнях «Всесвіт», «Життя й революція», «Глобус».
Надалі продовжував усе більше віддалятися від радянської системи. Поетична збірка «До меж заказаних», яка побачила світ 1929 року, зазнала цензури. Ще страшніша доля спіткала наступні праці. Поему під назвою «Ave Maria» вилучили з продажу відразу після публікації. Історичний роман у віршах «Скелька», у центрі сюжету якого – селянське повстання проти російської православної церкви, таврований більшовицькими критиками як «куркульський».
Багряного звинуватили в антинародній, контрреволюційній, націоналістичній діяльності. 1932 року спочатку ув’язнили, а потім відправили у заслання на Далекий Схід. Здійснивши невдалу спробу втечі, отримав ще один термін. Повторно був заарештований у 1938 році. Слідство, яке тривало протягом двох років, не виявило нових свідчень антирадянськості. Повернувся до Охтирки, звідки був мобілізований 1943 року. Незабаром завдяки втечі на Галичину йому вдалось уникнути чергового арешту. В останні місяці Другої світової війни зміг покинути територію СРСР й емігрував до Німеччини.
Під час перебування в еміграції написав свої знакові роботи, які викликали значний суспільний резонанс, перекладались різними європейськими мовами. Зокрема, «Тигролови» оповідають про українців у засланні, а в основу книги «Сад Гетсиманський» покладено особистий досвід перебування у харківській катівні.
Крім того, був блискучим публіцистом. Написав памфлет «Чому я не хочу вертатись до СРСР?», в якому розкрив світовій громадськості правду про репресивний характер радянського режиму. Також випустив брошуру під назвою «Відкритий лист до дирекції "Голосу Америки"», зміст якої полягав у засудженні просування російськими імігрантами імперських наративів та їхнього впливу на українські програми радіостанції.
Мав серйозні шанси на отримання Нобелівської премії з літератури, однак офіційному висуненню завадила раптова смерть. Помер 12 серпня 1963 року. Похований у Німеччині. Творча спадщина Багряного стала доступною українцям лише після здобуття державної незалежності 1991 року.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%