Хуан Діас Каналес

«Єдине справжнє нещастя — це приректи себе на повільне вмирання, коли попереду ще ціле життя». «Вони без упину відіграють вічний сценарій, написаний іще за сивої давнини».

«З годину я мовчки стояв і спостерігав, перш ніж розкрити рота і порушити чарівну мить творіння. Ця тендітна, хирлява істота оберталася на ураган, коли стискала в руці пензлик і вбирала в себе запах фарби». «Сартр каже, що пекло — це інші. Блискуча думка, але я гадаю, що вона радше відображає

«Часом, заходячи до власної контори, я відчуваю, ніби опиняюся серед руїн стародавньої цивілізації. Не через те, що там панує безлад, а, ймовірніше, тому, що все це мені нагадує залишки цивілізованої істоти, якою я колись був...» «Без сумніву, моє обличчя нікому з місцевих не було до вподоби.