Ґолда Меїр

Голда Меїр, уроджена Голді Мабович, народилася 3 травня 1898 року в місті Київ, в багатодітній єврейській родині теслярів. У 1903 році батько емігрував в Сполучені Штати, а через три роки до нього переїхала вся родина. Дитинство Голди пройшло в Мілуокі штату Вісконсин. У 1912 році, закінчивши школу першого ступеня, продовжила навчання в Денвері, а вищу освіту здобула у Вісконсинському педагогічному коледжі в Мілуокі. У 1921 році разом зі своїм чоловіком емігрували до Палестини та приєдналися до кібуцу Мерхавія, в якому Голда стала делегатом сіоністської конвенції і зустрілася з такими знаковими особистостями, як Девід Бен-Гуріон, Берл Кацнельсон, Залман Шазар та Девід Ремеза.

Через три роки, після переїзду з чоловіком Мейєрсоном до Єрусалиму, починає працювати в структурі Загальної федерації трудящих. Разом з цим вона розпочинає інтенсивну політичну діяльність, представляючи профспілку Гістадрута, будучи делегатом Всесвітньої сіоністської організації та виконуючи функції зв’язку єврейської громади з британською владою протягом 30 – 40-х років ХХ сторіччя. У 1948 році її призначають членом Тимчасового уряду та першим послом Ізраїлю в Радянському Союзі, а через рік вона обирається депутатом Кнесету, отримавши посаду міністра праці та соціального страхування. У цей період проводила в життя прогресивні заходи соціальної підтримки на ринку праці. До 1966 рік обіймала посади міністра праці і соціального забезпечення та міністра закордонних справ. Ставши державною діячкою, офіційно гебраїзувала своє ім’я від Мейєрсон до Меїр.

У 1969 році Голда Меїр, здобувши перемогу на виборах, стала прем'єр-міністром Ізраїлю. Її залізна воля та блискучі дипломатичні здібності забезпечували успіх у вирішені складних проблем функціонування та розвитку ізраїльської держави, в тому числі на переговорах про безпрецедентну фінансову і військову допомогу США. У 1974 році, подавши у відставку, почала писати мемуари "Моє життя".

Померла 8 грудня 1978 року у віці 80 років.