Ґертруда Стайн

Народилась 1874-го року у багатодітній заможній єврейській родині у штаті Пенсильванія. Дитячі роки минули в Окленді (Каліфорнія). У сімнадцять років залишилась сиротою, нею опікувався дядько, а потім старший брат. Із 1893-го по 1897-й рік навчалася в коледжі Редкліфф, який тоді входив до Гарвардського університету. Вступила до Школи медицини Джона Гопкінса в 1897-му, але не закінчила навчальний заклад: покинула його за власною ініціативою.

1903-го року переїхала до Франції і прожила там усе своє життя, час від часу мандруючи Іспанією, Англією та Штатами. Разом із братом Лео почали збирати колекцію творів мистецтва. Засновниця паризького салону для творчих зустрічей тогочасних провідних діячів літератури та мистецтва, таких як Пабло Пікассо (був її близьким другом, створив один із найвідоміших портретів письменниці), Ернест Гемінґвей , Френсіс Скотт Фіцджеральд, Анрі Матісс та інші.

1907-го року познайомилась з Алісою Токлас, яка стала її партнеркою по життю. 1933-го опублікувала квазімемуари «The Autobiography of Alice B. Toklas», що стали літературним бестселером, перекладені численними мовами світу та неодноразово перевидавалися. Авторка понад двадцяти книг, серед яких найвідомішими є «Q.E.D.», «Fernhurst», «Three Lives», «The Making of Americans», «Tender Buttons». Провідними мотивами творчості авторки була нетрадиційна сексуальна орієнтація, заборонене кохання, феміністичні акценти. Започаткувала стиль модерн у літературі. Захоплювалася живописом та геніальними людьми, її партнерка Аліса вела домашнє господарство, редагувала та перекладала твори Стайн.

Українською мовою «Автобіографія Еліс Б. Токлас» була опублікована 2018-го року у видавництві «O.K. Publishing» — це не тільки мемуари, а й оригінальний та унікальний путівник авангардними майстернями Парижу, своєрідний психологічний стилістичний шедевр. 2024-го року у видавництві «Ще одну сторінку» вийшла друком книжка «Війни, які я бачила» — видання, у якому Стайн із притаманною їй іронією розповідає про складнощі життя простого французького села під час Другої світової війни: звитягу та надію, що ніколи не полишає. Книжка вважається однією із кількох неофіційних біографій мисткині.