Гелій Снєгірьов

Народився 1927-го року в родині драматурга і письменника. Вищу освіту здобув у Харківському театральному інституті. Працював у місцевому театрі, займався викладацькою діяльністю. Був завідувачем відділу прози та поезії в часописі «Літературна Україна» (1956–1957). Редактор та режисер Української студії документальних фільмів. 1966-го зняв документальну кінострічку про мітинґ у Бабиному Яру, наступного ж дня вона була вилучена, а самому драматургу заборонили знімати кіно.

Почав друкуватися ще у 1954-му. Популярність письменнику приніс твір «Народи мені три сини». 1974-го за політико-громадську діяльність і позицію, висловлювання позбавлений місця праці та особистих прав. Написав лірико-публіцистичне дослідження «Набої для розстрілу» — побудовану на фактах, свідченнях очевидців розповідь про геноцид українського народу, вчинений комуністами. За автором починають цілодобове стеження. «Роман-донос» став значущим твором життя митця, «репортажем з петлею на шиї» застійних 1970-х.

Двадцять другого вересня 1977-го був заарештований та ув’язнений, після тортур та знущань помер у лікарні двадцять восьмого грудня 1978-го. «Тюремний щоденник» політв’язня був виданий у Канаді «Фондом захисту Гелія Снєгірьова» (Торонто). Посмертно відновлений у Спілці Письменників України 1989-го.

«Набої для розстрілу» перевидані видавництвом «Комора» 2024-го — приголомшливе розслідування сфабрикованої радянськими спецслужбами справи «Спілки визволення України» задля обґрунтування жахливих гонінь та нещадних репресій, дискредитування українських інтелектуалів.