Євгенія Ярошинська

Народилася 1868-го року у селі Чункові Чернівецької області у багатодітній родині. Батько письменниці – педагог. Після початкової домашньої освіти (вивчення святого письма, французької мови, гри на гітарі та фортепіано), навчалася у місцевій гімназії, опісля працювала вчителькою на Буковині. Любила фольклор, із чотирнадцяти років записувала народні пісні, цікавилася звичаями, обрядами, колядками, щедрівками, обжинковими піснями, коломийками.

Ще у шістнадцять її твір «Жіноче серце» був опублікований у німецькій газеті. Українською вперше надрукувалася у часописі «Буковина» із повістю «Уроєна слабість» (1886). Також друкувалася у газетах та журналах «Зоря», «Літературно-науковий вістник», «Дзвінок», «Народ», «Батьківщина». Брала активну участь у феміністичному русі. Спочатку писала свої твори німецькою мовою. У творчому доробку письменниці повісті, оповідання, нариси, новели («Понад Дністром», «Липа на межі», «Проклятий млин»), дитячі твори («Цвіти», «Найбільший скарб», «Сніг», «Лис і бузько», «Орел і лис»), збірки народних пісень, епістолярій. 1891-го разом із українськими діячами Галичини була на етнографічній виставці в Чехії, емоції від якої описала в «Споминах з подорожі до Праги».

2025-го року у видавництві «Уроборос» вийшла друком книжка письменниці «Адресатка померла».