Дзюньтiро Танідзакi

Народився 1886-го року у Токіо у родині підприємців, що невдовзі збанкрутіли. Навчався у Токійському університеті на філологічному факультеті, але через три роки покинув навчання. Його першим опублікованим твором стало оповідання «Shisei» («The Tattooer», 1910). Мотив фатальної жінки стане одним із наскрізних у ранній творчості письменника: «Shonen» («The Children», 1911), «Himitsu» («The Secret», 1911), «Akuma» («Devil», 1912). Книги «Shindo» (1916) і «Oni no men» (1916) є частково автобіографічними.

1922-го переїздить до Йокогами, веде богемний спосіб життя, цікавиться кінематографією та публікує мистецтвознавчі статті і сценарії. Через рік будинок митця знищив землетрус, він оселяється у Кіото і пише романи, які критики пізніше назвуть шедевральними - це «Chijin no ai» («Naomi», 1925), «Manji» («Quicksand», 1929), «Ashikari» («The Reed Cutter», 1932), «Shunkinsh» («A Portrait of Shunkin», 1933). Серед основних тем його книг – дослідження чуттєвості, руйнівної еротичної одержимості, життя різних поколінь японців на тлі стрімких змін суспільства, пошуки культурної ідентичності у переплетінні традицій Японії та Заходу. Перекладав на сучасну японську мову класичний твір «The Tale of Genji».

1948-го отримав престижну премію Асахі, нагороджений японським урядом орденом Культури в 1949-му, 1964-го обраний почесним членом Американської академії та Інституту мистецтв і літератури, став першим японським письменником, який отримав таку можливість.

Його першою великою післявоєнною роботою була «Shsh Shigemoto no haha» («Captain Shigemoto's Mother»), що розкривала тему сексуальності в похилому віці. Сім разів номінований на Нобелівську премію.

Українською мовою роман «Чорне біле» перекладений і опублікований видавництвом «Астролябія» 2024-го – у книжці розкривається психологія творчої людини, присутні елементи сатири щодо літературних спільнот.