Богдан Лепкий

Народився в селі Кривеньке Тернопільської області. Батько був сільським священиком та письменником (відомий під ім’ям Марко Мурава), знав дві іноземні мови (німецьку та польську). З шестилітнього віку жив у діда по мамі — священика та віце-маршала Бережанського повіту.

Навчався у школі в Бережанах, а згодом — у Бережанській класичній польській гімназії. Здружився із Сильвестром Яричевським, саме в цей період обоє почали писати. У 1891 продовжив здобувати освіту у Віденській Академії мистецтв, однак майже одразу перевівся на факультет філософії. Там вивчав літературознавство і мовознавство, став членом студентського товариства «Січ».

Далі вступив на другий курс Львівського університету. В 1895 у газеті «Діло» вперше було опубліковано оповідання «Шумка». Також пише вірші.

Працював вчителем української та німецької мови та літератури у Бережанах, створив читальні «Просвіти», відкрив бібліотеки. Через чотири роки переїхав до Кракова та почав викладати у Ягеллонському університеті та двох місцевих гімназіях. Заснував «Слов’янський клуб» та брав участь у виданні часопису.

1915 виїхав у Німеччину, де займався просвітницькою діяльністю у таборах для військовополонених.

Найвідоміші поетичні збірки: «Листки падуть», «Стрічки», «Осінь», «На чужині», «Тим, що полягли», «Доля» та інші. Написав понад 14 збірок оповідань («Щаслива година», «Оля», «В горах», «Кидаю слова») та творів для дітей («Мишка», «Не до пари», «Цвіт щастя»).