Андрій Варламов

Життєпис

Андрій Варламов народився в Києві 1954 року, навчався в Київському науково-природничому ліцеї No 145. Розвивати вроджений хист до науки вирушив до Москви, де вступив до Московського фізико-технічного інституту, ступінь магістра отримав в Інституті теоретичної фізики імені Ландау 6 років потому. Не зволікаючи молодий науковець розпочав працювати над підкоренням академічного олімпу під керівництвом майбутнього Нобелівського лавреата з фізики, доктора фізико-математичних наук Олексія Олексійовича Абрикосова в Московському інституті сталі та сплавів. Статус доктора філософії у галузі фізики конденсованих середовищ Варламов отримав у 1980 році, а 1988-го здобув ступінь доктора фізичних та математичних наук.

Наукова та літературна діяльність

Свою наукову кар'єру Варламов розбудовував у вищезгаданому Інституті сталі та сплавів, де працював з початку 80-х і до кінця 90-х років, спочатку як дослідник, а потім на посаді доцента й професор кафедри теоретичної фізики.

У 1993 його запросили у складі наукової групи до Аргонської національної лабораторії в США. Через 3 роки науковець перебрався до Риму, куди його запросили викладати в Університет Тор Вергата. Вочевидь, фізик має вроджений хист та пристрасть до викладання, бо з цього розпочалось його своєрідне турне найкращими європейськими навчальними закладами. З 1997 до 2000 року він одночасно викладає в університеті Бордо і Флорентійському університеті, у 1999-2005 роках – в Міннесотському університеті, проте Тор Вергата є його постійним місцем викладання дотепер, там він і проводить свою дослідницьку діяльність навколо надпровідників.

Наукова діяльність Варламова відзначена низкою почесних титулів. У 2009 році його було обрано членом-кореспондентом Ломбардського інституту наук та літератури. Ця наукова спільнота заснована Наполеоном ще наприкінці XVIII сторіччя й володіє бібліотекою в понад 40 тисяч томів. 2011-го науковця відзначили на батьківщини: Інститут теоретичної фізики імені Боголюбова надав йому статус почесного доктора теоретичної фізики, у 2014 цей приклад наслідував Середземноморський інститут фундаментальної фізики також присудивши науковцю почесне звання.

Щодо письменницької діяльності, то вона не виходила за рамки обов'язкових наукових публікацій аж до виходу у 1987 році книги «Популярна фізика». Це дуже незвичайне науково-популярне видання, бо з часів першого накладу воно перевидавалось безліч разів, потовщало втричі й заговорило п'ятьма мовами, зокрема китайською, іспанською та японською. Кожне наступне її видання враховувало актуальні знання та новітні відкриття і, завдяки легкій та цікавій подачі, інтригувало навіть тих, хто відверто нудився на шкільних студіях з природничих наук. Своє, вже значно розширене видання цієї книги маємо й українською мовою під назвою «Несамовита фізика. Скрипка, піца, вино і надпровідність» (видавництво «Наш формат», 2020 рік). Зокрема, на сторінках книги є кулінарний розділ, в якому можна знайти рівняння ідеальної піци, винайдене науковцем у 2018 році у співавторстві з американським фізиком Андреасом Глатсом та огляд приготування кави і макаронів, виключно з точки зору фізики. З 1985 року Андрій Варламов входить до редакційної колегії популярного наукового журналу для студентства «Квант», 6 з яких – на посаді заступника головного редактора.