Анатолій Свидницький

Анатолій Патрикійович Свидницький народився 13 вересня 1834 р. в селі Маньківці Гайсинського повіту на Поділлі в патріархальній родині сільського священика. У 1843 р. вступив до Крутянського духовного училища в сусідньому Балтському повіті, далі навчався у Подільській духовній семінарії у Кам'янці-Подільському, не закінчивши якої, вступив на медичний факультет Київського університету. Згодом перевівся на філологічний факультет, котрий через матеріальну скруту також не закінчив.

Склавши на відмінно при універститеті іспити на звання вчителя російської словесності, одержав призначення до Миргородського повітового училища. Згодом працював учителем у Миргороді, акцизним чиновником у Козельці. Одночасно з викладацькою діяльністю пише фольклорно-етнографічні нариси "Відьми, чарівниці й опирі, чи то ж примхи і примхливі оповідання люду українського", "Великдень у подолян", створює три оповідання –"Проти сили не попреш; з чим родився, з тим і вмреш", "Недоколисана" та "Іван Доробало". На миргородський період припадає написання основного твору автора - соціального роману "Люборацькі".

Окремі поезії Свидницького, до яких сам автор підібрав мелодію, не тільки були відомі в списках, а й поширилися як пісні. Фольклористична праця "Злий дух", надіслана в 1860 р. до журналу "Основа", була однією з перших наукових розвідок Свидницького. Водночас Свидницький, як і інші українські письменники середини XIX ст., орієнтуючись на досвід розвитку реалізму в російській і західноєвропейській літературах, почав розуміти необхідність розширення сфери художнього відображення. В останні роки свого життя Свидницький написав два десятки невеликих оповідань і нарисів російською мовою, що побачили світ у 1868-1870 рр. на шпальтах одеської і київської газет.

У 1863 році одружився з дочкою козелецького лікаря Оленою Величківською, виховував трьох дітей. У1869 році виходить у відставку і переїжджає до Києва, влаштовуючись на посаду помічника завідувача архіву Київського університету, де фактично виконує обов'язки вченого архіваріуса і за час 1869—1871 науково описав багато архівних матеріалів. Ця робота автора була видана вже посмертно у 1879 році правлінням університету. Помер у Києві 18 липня 1871 року.