Анастасія Дмитрук

Анастасія народилась в Ніжині, згодом з родиною переїхала до Києва, освіту здобула у Київській політехніці. Після навчання займалась інформаційною безпекою в приватних структурах.

Писати вірші Дмитрук почала у підлітковому віці, проте популярною її творчість стала в часи Революції гідності. Найбільш відома завдяки віршу «Никогда мы не будем братьями», написаному під враженням від анексії російською федерацією Кримського півострова. Пізніше ця поезія була покладеа на музику, написану литовськими музикантом Віргисом Пупшиом, і виконана вокалістами Клайпедського музичного театру. Відеоролик здобув мільони переглядів на ютюбі.

У видавництві КПІ вийшла друком її дебютна поетична збірка «Верните нам наше небо», яка згодом була перевидана тиражем у 10 тисяч примірників, наступна — «Це моя і твоя війна», у 2017.

Авторству поетки також належить поетична вистава: «Розв'яжи за спиною крила», що була поставлена у 2015 році режисером Віталієм Малаховим та акторами Театру на Подолі.

Після початку повномасштабної російсько-української війни вона координувала проєкт #terroRussia, результатом якого стали мітинги у підтримку України по всьому світі.

На прохання матерів військових, заблокованих на заводі «Азовсталь», створила альбом, покликаний донести до кожного і зберегти пам’ять про ці події. В рамках цього проєкту плануються презентації книжки та фотовиставки, покликані привернути увагу всього світу до українських військовополонених.