Альбер Камю — французький романіст, філософ, публіцист, один із лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1957 року.
Альбер Камю народився 7 листопада 1913 року в містечку Мондові у Французькому Алжирі, який на той час був французькою колонією.
Альберт Камю написав такі твори:
Камю визначив абсурд як “метафізичний стан людини в світі”, отже як основну проблему людського буття. “Для Камю абсурдність не є онтологічною категорією, іманентною світобудові, - вона є породженням самоусвідомлення людини в світі”.
Народився 1913 року в Алжирі у французько-іспанській сім’ї, в ранньому віці втратив батька. Закінчив Університет Алжиру, захистивши дипломну роботу з християнської метафізики (1936). Працював театральним режисером, журналістом. Був членом Руху Опору, публічно виступав проти злочинів нацизму та сталінізму, здобувши неофіційний титул «совість Заходу». Загинув у автокатастрофі (1960).
Дебютував книгою есеїстики «L'Envers et l'Endroit» («Зворот і лице»,1937).
Провідна тема творів — абсурд людського існування, протест проти соціальних інституцій, що поневолюють людську свободу.
Творчий доробок: романи і повісті «Бенкет» (1939), «Бунтар» (1951), «Падіння» (1956), п’єси «Каліґула» (1944), «Реквієм по монахині» (1956).
Українською мовою видано: «Вибрані твори у трьох томах» (1996-1997), «Чужий», «Щаслива смерть. Перша людина». «Наш формат» записав аудіокнигу «Чума».
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%