Агатангел Кримський

Кримський народився на Волині, в родині вчителя. Його рід походив із Криму, від мулли Бахчисарая, що перебрався до Білорусі, а родина згодом вихрестилася. Ще хлопчиком він виявляв хист до мов та знав їх декілька десятків, а під час навчання в Колегії Ґалаґана пройнявся любов’ю до української. Наслідком цього стало широке листування з українськими літераторами, науковцями та курс на відродження національної культури, який він зберігав протягом всього життя. Вищу освіту здобув у Москві, вивчаючи східну та слов’янську філологію.

Завершивши навчання, отримав стипендію для дослідження Сирії та Лівану. Потім очолював кафедру арабської лінгвістики Лазаревського інституту, написав низку підручників з філології, історії, літератури та релігієзнавства східних країн.

У 1918 році науковець переїхав до Києва і значно доклався до розвитку академічної освіти, заснувавши школу українського сходознавства, та стояв біля витоків формування системи української наукової термінології, викладав історію в Київському університеті.

На початках червоний уряд відзначав видатні досягнення науковця й наділив його певними привілеями, проте вже 1929 року Кримський зазнав переслідувань і репресій. Йому заборонили викладати та публікувати твори. У 1941 році він був звинувачений в антирадянській діяльності й ув’язнений в Казахстані, де помер, за офіційною версією, від виснаження. Був реабілітований лише у 1960 році.

На вшанування пам’яті сходознавця у 1992 році заснована літературна премія його імені, що присуджується на Волині.