Олег Ольжич

Олег Олександрович Кандиба народився 8 липня 1907 року в Житомирі, в родині відомого українського поета Олександра Олеся та гімназійної вчительки. З ранніх років був талановитим та відрізнявся особливими здібностями до читання, грав на піаніно і скрипці, чудово малював. У віці трьох років навчився читати, а в 5 років вже написав першу п'єсу про козацькі часи. Почав навчатися у середній трудовій школі Пущі-Водиці, закінчивши навчання вже в Празі, куди переїхала його сім'я. Після став студентом філософського факультету Карлового університету Праги, захистивши докторську дисертацію у 23 роки. Самостійно вивчив дев'ять європейських мов. У 1928 році опублікував перше оповідання "Рудько" під псевдонімом Лелека, а перші вірші поета вийшли в журналах "Літературно-науковий вісник" та "Студентський вісник".

Відбувшись як відомий вчений-археолог, брав участь у кількох археологічних розкопках на Балканах, був запрошений читати лекції з археології у Гарвардському університеті США, активно популяризував археологію, займався дослідницькою діяльністю та організовував наукове життя української діаспори, редагуючи "Збірник українського наукового інституту в Америці". Його дослідження і наукові праці публікувалися в Англії, Німеччині, Чехії та Югославії.

У 1929 році став одним з найбільш активним членом ОУН. Брав активну участь у створенні Карпатської України й боровся проти угорських окупантів.. Складний період галицького революційного підпілля він увічнив у поемі "Городок 1932". Загалом все, що відбувалося в міжвоєнний період на західноукраїнських землях, відбивалося в творчості поета.

З початком Другої світової війни Олег Ольжич повертається в Україну та очолює націоналістичне підпілля в Києві. З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів переїздить до Львова. В травні 1944 року його заарештовує гестапо та перевозить до Берліну, а згодом переводять у концентраційний табір Заксенгаузен, в якому він був закатований до смерті 10 червня 1944 року.

В Україну творча спадщина поета почала повертатись тільки після 1991 року. Сьогодні в Україні виходять книги з віршами та публіцистикою Олега Ольжича, публікуються наукові праці та спогади про поета, про видатного поета-борця поставлений біографічний фільм "Я камінь з Божої пращі", який отримав Національну Шевченківську премію 2002 року.