Книга «Тінь сови. Нове оформлення»
Книга в наявності
Відправка: 27.04.2024
Характеристики
| Автор | Василь Шкляр |
| Видавництво | КСД |
| Рік видання | 2018 |
| Палітурка | тверда |
| ISBN | 978-617-12-5629-3 |
| Кількість сторінок | 304 |
| Мова | українська |
| Розмір | 135 х 205 мм |
| Категорії | Сучасна українська проза Пригоди |
| Артикул | 909737 |
Василь Шкляр - «Тінь сови. Нове оформлення»
Ціна
250 грн
До відділення "Нової пошти"
у Вашому місті
До відділення Укрпошти
у Вашому місті
Міжнародні відправлення
(авіа-транспортом або наземним шляхом)
Самовивіз
Склад, пр. С. Бандери (проспект Степана Бандери, 6, Київ, Україна, 02000).
Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).
Повернення товару
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
Забрати в книгарні "Наш Формат"
завтра з 10:00 до 20:00
Про що книга «Тінь сови. Нове оформлення» автора Василь Шкляр
Роман «Тінь сови» — найгуманніший з усіх написаних Шкляром. Кохання та журба, на жаль, часто ходять поруч Життя Катерини і Степана сповнене любові та світлої поезії. І коли приходить біда – як тінь сови, що вони побачили перед весіллям, – заради спокою дружини Степан ладен пожертвувати всім. Смерть сильніша за кохання? Мабуть, навпаки Непідвладна часу історія кохання, що надихає та дає надію. Кохання, яке перетворюється на легенду...
Про автора
Василь Шкляр – лауреат багатьох літературних премій, але чи не найдорожча з них – народна Шевченківська премія, кошти на яку були зібрані звичайними громадянами. У 2012 році він увійшов до топ-30 найуспішніших українських письменників.
Відгуки (1) Новий
Олена 08.11.2021 14:48
Усі ми родом із дитинства. А воно любить історії із гарною кінцівкою. І чекаєш, що все закінчиться добре. Так, ми живемо у світі, у якому плануємо польоти на Марс, будуємо хмарочоси, відвойовуємо у пустелі землі, придатні для життя. Але не можемо захистити своє серце від болю та страждань. Не можемо захиститися від тіні сови, що перетворює відведені тобі долею роки на суцільну боротьбу. За життя. За душу. Свою та близьких тобі людей.
Особливо болить, коли страждає твоя дитина, а ти не знаєш, чим їй допомогти. І байдуже: єдина вона в родині чи ні. Тоді й грошей на дорогу славнозвісну каракульчу із самого Хорезму буде небагато. Лише б життя врятувати маленькому. Розумному не за віком. Ми готові знову прийняти бій під Яссами й ... загинути, лиш би врятувало життя єдиної дитини. (Хоча ні: тоді б і синочка не було.)
Як часто, підбиваючи підсумки свого життя, ми розуміємо, що нічого не встигли. Не встигли з'їздити на відпочинок, сходити до ботанічного саду, написати книгу. Ми все життя відкладаємо на потім. Своє здоров'я, щастя, родину. А потім буває пізно. І тоді скільки б рідних та лікарів не об'єднувалися проти одиначки - смерті, вона забирає людину.
Ми все життя прагнемо досягти певної мети. І бажано, не дуже напружуючись. А ще ми буваємо жорстокими та навіть не усвідомлюємо, як наші слова та вчинки можуть ранити. Людина посміхається до нас, і ми не бачимо пекла, яке руйнує нас з середини. «Хтось помер?! Ну така його доля! Усі про це знали. Заспокойся... І живи далі.» Ми дивуємося: «Ти ж лікар?! Як ти можеш не брати гроші від пацієнтів?! Це ж звичайна вдячність? Нічого, що ми попросили ... привезти каракулю. Вона хоч і дорогуща, але чого не зробиш, щоб віддячити за вдало зроблену операцію?!» А ще ... «У тебе є щось, чого немає в інших? Значить тебе треба покарати. Щоб не виділявся. (Або щоб не був самим собою.) Тебе треба знищити не тому, щоб відібрати те, що ти заслужив, а просто тому, що ти не такий як вони.»
«Що ти за чоловік, якщо тебе не беруть до армії?» - скаже напівжартома Катерина, і Степан зробить усе, щоб потратити до армії. Але хворому серцю байдуже до липових папірців. Юнак опиняється в шпиталі, а потім повертається до дому, де її не буде. Щоб не соромно було дівчині бути поряд із хворим. І тільки диво рятує їх щастя. А може справжнє кохання, якому потрібно знати, що частинка твоєї душі поряд. Жива. А ще добре, щоб у цієї живої душі було місце, яке дає спокій та розраду. Яке вилікує, дасть силу. Цей праліс із його Маріцьончиним джерелом.
Усі вони: семени та катерини, муталіби та іринки, клавдіїіванівни, оприщенки шукають своє джерело. Але мало хто його знаходить. І тільки одиниці можуть розгледіти Щедрика у своїй душі, знайти свій праліс, захистити свій дім від тіні Сови. Знайти місце, де живе душа. І все ж …
Життя продовжується...
Дякую видавництву "Наш формат" за можливість прийняти участь у конкурсі на визначення бібліотеки абасадора, а також Бібліотеку Комунального закладу "Панютинський ліцей" Лозівського району Харківської області, в якій я працюю. Відповісти
Читачі найчастіше обирають
Інші книги автора
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"
